У моїй родині декілька родичів брали участь у Другій світовій війні.

Про одного з них я хочу розповісти, а саме про мого прадіда Захарова Івана Олексійовича. Про нього мені розповів батько. Він мав нагоду розпитати свого рідного дідуся про війну. А тепер мій тато із захопленням розповідає усе, що він запам’ятав. Зазвичай, на травневі свята, у нашій родині ми згадуємо про події війни та участь в ній прадідуся, переглядаємо фото та знову просимо тата щось розповісти про прадіда. 

Захаров Іван Олексійович народився 1918 року в селі Зорька Орловської губернії. У 1938 році був призваний на строкову службу до лав Червоної армії і з часом опинився в артилерійських військах. Службу він проходив на півночі Радянського Союзу під Ленінградом, що автоматично стало причиною його участі в Радянсько-Фінській війні з 1939-го по 1940-ий роки. На момент закінчення цієї війни мав сержантське звання і посаду командира гарматного розрахунку. У цьому званні і на цій посаді Іван Захаров взяв участь вже у Другій світовій війні.

До 1943 року він брав участь в обороні міста Ленінград, збиваючи німецьку авіацію, за що того ж року отримав орден Вітчизняної війни другого ступеня.

У складі третього білоруського фронту дійшов до Берліна, беручи участь у багатьох  операціях, зокрема взяття міста Кенігсберг 1945 року, за що сержант Захаров  отримав медаль «За взяття Кенігсберга».

Після демобілізації Іван Захаров приїхав до міста  Макіївки, де став працювати на шахтах Донецького вугільного басейну, одружився, виховав трьох дітей.

Помер Захаров Іван Олексійович у віці сімдесяти шести років.