Силу, сміливість і впевненість у собі завдяки кожному досвіду здобуваєш тоді, коли дивишся страху у вічі. Маєш зробити те, чого, здавалося б, зробити не можеш.
― Елеонора Рузвельт
Я дізналася про проєкт від мого вчителя польської мови в ліцеї. Він запропонував мені участь у програмі, організованій Міжнародним домом зустрічей молоді в Освенцимі. На жаль, через пандемію, програма не відбулася, але за кілька місяців опісля я дізналася про цей проєкт і таким чином тут опинилася.
Разом із польською групою ми мали можливість зустрітися один з одним в Освенцимі. Думаю, що завдяки цьому нам пізніше було легше спільно працювати над завданнями. Спочатку я була спантеличена, оскільки ніколи раніше не брала участі у проєкті онлайн. Крім того, я була наймолодшою в групі, але також дуже позитивно налаштованою. Виявилося, що мої побоювання були безпідставними. Долучаючись до проєкту, я хотіла розширити мої знання про Голокост та Другу світову війну, побачити це з іншої перспективи, пізнати нових людей та інші культури.
Онлайн-сесії були справді цікавими і допомогли мені підготуватися до свого інтерв’ю, а атмосфера була приємною та сприяла дискусіям. Мені дуже подобалися зустрічі, під час яких ми поглиблювали знання з історії місць пам’яті в Німеччині та в Україні, оскільки ніколи там не була і не знала докладної історії тих місць. Також праця над презентацією місця пам’яті в Освенцимі сприяла моєму розвитку і дала імпульс до багатьох роздумів. Ми також мали можливість відвідати Єврейський музей в Освенцимі, Товариство ромів та музей Аушвіц-Біркенау, завдяки чому могли зануритися в історію міста і відповідно краще зрозуміти події, що там відбулися.
Підготовка до проведення мого інтерв’ю була для мене складною. Через ситуацію пандемії я не могла зустрітися з моєю бабусею, через що не мала доступу до архівних фото, а також до документів, які вірогідно були б помічними. Крім того, проведення інтерв’ю за допомогою телефону було вимогливим і клопітким, оскільки вона не користується Інтернетом. Я була насправді здивована, що моя бабуся була настільки зацікавленою, відкритою і спонтанною під час розмови. Незважаючи на те, що ситуація була неординарною, були також позитивні cторони, бо завдяки цьому я провела багато часу з мамою та бабусею, розмовляючи про їхні спогади з молодості та переживання. Мене також здивувало, що попри дистанційний перебіг проєкту мені вдалося пізнати дивовижних людей, з якими я досі підтримую контакт.
У процесі реалізації проєкту мені подобалося, що під час сесій обговорювалися цікаві теми, я пізнала фантастичних людей, багато навчилася від інших учасників. Також я прочитала багато матеріалів, які мене заінтригували. Захоплююся всіма координаторами і вдячна за безмежність праці, яку вони вклали у приготування цього проєкту. Якщо говорити про труднощі, то переважно це були технічні клопоти, пов’язані з тим, що я раніше ніколи не користувалася платформою Mural і не вміла на ній працювати. Попри те, що сесії були дуже цікаві, інколи також було складно зосередитися упродовж всього часу їхнього тривання. Моїм улюбленим моментом були дискусії та дебати, оскільки розмови з іншими учасниками мене захоплювали і я могла з них довідатися багато чого на різні теми.
Під час реалізації проєкту я набула впевненості в розмовній англійській мові і відкрилася на розмови з іншими людьми. Завдяки цьому я навчилася впевненіше виражати свої думки на різні теми. У моїй голові досі багато запитань і проблем, які я хочу дослідити. Але тепер я ще більше мотивована здобувати знання на цю тему. Дуже тішуся, що мала можливість взяти участь у цьому проєкті. Сподіваюся, що колись нам вдасться зустрітися особисто.
