Кожен раз, коли подаєшся на різні проекти, в голові прокручуєш усі можливі варіанти розвитку подій, налаштовуєш себе лиш на позитив. Так, щоб знайти однодумців з самого початку. Бо кожен такий проект це, перш за все, командна робота, що тернистим шляхом веде до результату. Неможливо перемогти у греблі, якщо ви всі в човні, та веслуєте у протилежні боки або асинхронно. Важливо розуміти куди ви рухаєтесь і як саме.
Ось і цього разу, навіть у назві фігурувало слово «родина», а це, погодьтесь, за час будь-якого проекту стає синонімом команди. Проте, навіть не маючи жодного уявлення про назву, ви б одразу здогадались, що ми є одне ціле. Важко уявити, що три нації з такими різними традиціями, вихованням та життєвими історіями дійдуть згоди з першої розмови. Це стосується цілком усього, від вибору ліжок до подальшої роботи. Не маючи конфліктів, суперечок, чи непорозумінь ми стали родиною, не знаючи імен.
Варто зауважити, що цей проект є вельми делікатним. Людям важко ділитися особистим, історіями, що вони пережили, чи подіями, що вони бачили. Пройшовши цей етап, Ви Підходите до наступного- відкрити всім учасникам не тільки себе, а і родину. Розповісти історії, котрі передавались поколіннями і, цілком імовірно, не виходили за межі сімейного кола, а то і взагалі лежали далеко-далеко. У цей момент в пригоді стає ота невимушеність, що була здобута ще у перші хвилини знайомства, цілковитим розумінням мети проекту кожним з учасників.
Безумовно, весь пройдений за час проекту шлях навчив багатьом речам. А збіги та відкриття, зроблені за час проекту деколи просто шокують і змушують поглянути на розповіді, що вже закарбувалися у пам’яті з цілковито іншого боку.
Продуктивність роботи важко оцінити читаючи мою писанину, та скажу відверто: ми плідно провели цей тиждень: опрацювали колосальний об’єм матеріалу, навчилися правильно будувати структуру інтерв’ю, провели його та проаналізували. Хоча, на мою думку, найважливішим є те, що всі слухали і всі були почуті.
Завершити хотів би власним спостереженням: після кожного проекту залишається післясмак. Часто він терпкий, наче щось не встиг сказати і цей момент не повернути. Тут все кардинально змінилося. Коли повертаєшся додому в голові не терпкість, а насолода і захоплення, розуміння почутого і жага до нового.
