Кристина Шрода

Кристина Шрода народилася в 1940 році.. Вона жила в Меткуві з моменту, коли вона була дитиною. Вона пережила війну коли була дитиною. Навчання в школі почала після війни. У 1958 році вийшла заміж за Тадеуша Середу. У 1959 році вона почала працювати шевцем у Челмеку, в той же час вона займалася госпо, та вона й нині це робить. Більшість історій бабусі - це інформація переказана її від прабабусі, яка пережила Другу світову війну.

Що ти пам’ятаєш з часів Другої світової війни?

Я була ще дитиною, тому я не пам’ятаю за дуже багато… Я пам’ятаю літаки, постріли та вибухи. Було бідно. У нас була ферма, тому ми їли те, що було в домі: макарони, молоко, яйця, картопля та інші овочі, хліб, іноді м’ясо.

Як німці та росіяни відносилися до Вас?

Німці були розміщені біля нашого будинку, та йноді приходили до нас. Вони були досить доброзичливі, іноді вони брали від нас продукти харчування, говорили з моїм батьком, я німецкої мови не знала. Я пам’ятаю, що один із німців одного разу приніс цукерки для мене та моїх братів. Я тримала їх дуже довго, тому що під час війни не було солодкості.

Як у ті дні виглядало Ваше життя?

Мої батьки не дозволяли мені залишити будинок, тільки іноді я могла вийти на вулицю. Увечері навіть батьки нікуди не виходили. Всі боялися. Добре, що наше село було невелике і лежало серед лісів, тому тут було досить спокійно. Іноді були сутички між росіянами та німцями. На Віслі були зенітні установки.

Як люди відносилися один до одного?

Люди були дуже корисні та дружні один до одного, всі вони трималися разом.

Як ти підсумовала б свою історію?

Я б не хотіла пережити цього ще раз. Були хороші і погані моменти, але війна нічого хорошого. Я сподіваюся, що Друга світова війна була останньою війною.