Семьон Гельман

На жаль, мій дідусь помер минулого року, тому я не маю вже змоги взяти в нього інтерв’ю. Його звали Семьон Гельман. Він був євреєм, який пережив блокаду Ленінграда. Він народився 15 жовтня 1927 року в Ленінграді. Я знаю дуже мало, насправді. В принципі, вся інформація, яку я розкажу – це все,що я змогла назбирати. Більшого, на жаль, немає.

Наскільки знаю, їх було троє дітей в сім’ї, і він був старшим. Це тато моєї мами, і за своє життя він дуже мало розказував про війну. Це було травматично для нього, йому було боляче згадувати. Я думаю, в багатьох так є. Тому інформації мало.

Яке саме відношення він мав до другої світової війни?

Він пережив блокаду Ленінграду. Він народився та жив на той момент там, його сім’я жила. І знов таки, єдині спогади, які є, це два моменти. Те, що мені розказали. Це те, що він.. Навіть не так, не два, а три. Наскільки знаю, була ситуація, коли він ледве не помер. Тобто лікар сказав,що він помер. Його поклали на санчата, повезли ховати. І просто по дорозі він прокинувся. Напевно, може пульс був слабкий. Я не знаю.

Друга ситуація: мама мені розказувала, що все життя він не їв холодець, взагалі. Він не міг його їсти, бо це нагадувало йому про війну. Я думаю, це пов’язано з тим, що готували щось.. намагались зварити в ті голодні роки.

І наскільки знаю, що він мав контузію, і через це чув погано на одне вухо. Через те, що коли відбувалось визволення міста, він знаходився просто в тому районі, і, відповідно, десь бомба впала зовсім поруч, і його тією хвилею відкинуло. Через це мав контузію та трошки пошкодився слух з однієї сторони. Це, насправді, всі спогади, які є про війну.

А після війни… після війни.. Я знаю, що після війни він поступив на історичний факультет, вивчав археологію. Але в 1949 році цей факультет був закритий, бо були репресії. Знаю, що він навчався в місті Алма-Ата [Алмати, Казахстан – нині], не впевнена, чи правильно говорю назву. Ось, він вчився, акторська майстерність – перша його спеціальність. І мав другу освіту – був викладачем російської мови та історії. І після війни жив в м. Коркіно,Челябінська обл. [РФ – нині]. Він викладав в технікумі російську мову та історію. А в Крим переїхав значно пізніше, де і познайомився з моєю бабусею. І так само знаю, що він був добрим адвокатом, він не мав адвокатської освіти, але дуже добре володів тим всім, і, відповідно, його знали як і адвоката.

Я думаю війна наклала все одно відбиток на його життя, так чи інакше на життя кожної людини вона наклала відбиток. Але.. Мій дідусь був дуже, дуже щирою людиною, і він мене навчив в першу чергу любити, і це стосується всього в житті. Але так сталось, що я не мала часу достатньо поспілкуватись з ним. В 2000 році вони з бабусею переїхали в Ізраїль, там жили до смерті, і бабуся, і дідусь.