Родинні історії
Володимир Залевський
Інтерв’ю записано: с.Новоселівка, Одеська область, Україна 16.10.2015

IMG_5368

Володимир Залевський

3 червня, 1971-го року - народився у селі Новоселівка, Одеської області. 1986-го року - закінчив середній навчальний заклад. 1991-го року - закінчив Кишинівський аграрний університет та отримав спеціальність «агроном». З 1991-го року працює агрономом у селі Новоселівка. Має двох синів - Сергій та Владислав

Де жив твій дідусь?

Ми проживаємо в історичній місцевості, яку називають Бессарабією. Люди, які жили тут, були відправлені на війну тільки в 1944 році . У 1933 році мій дід пройшов військову службу у  румунській армії. Він тренувався в піхотній дивізії, де отримав професію стрільця. Отримавши зброю, він був відправлений на війну.

Чи був дідусь коли-небудь поранений під час військової служби?

Він був поранений під час військової битви у Польщі. З листопада 1944 до  лютого 1945 року він був у військовому госпіталі. Поранення у праве стегно було важким, але історія , як він її отримав є досить цікавою. Він отримав наказ захопити пагорб, де вони повинні були встановити кулемет. Разом з помічником, вони тягли цей кулемет 800 м до пагорба. Вони повзли по грязюці і це було дуже важко Накази не обговорюються і вони повинні були це виконати. Мій дід взяв кулемет, його помічник  кулі і вони почали повзти полем. Велика кількість пострілів лунала над ними, поки вони повзли. Помічник дідуся був вбитий, коли вони пройшли більше половини шляху. Дідусь не зупинився повзти, хоча отримав поранення. Він встановив кулемет на пагорбі, де пізніше вони почали захищати цю місцевість. Він був здивований, коли вийшов з поля бою. Його ватник  був у дірках від куль. Дідусю вдалося врятуватися за допомогою канави, яка була зроблена після рілля.

Чи був він в змозі продовжувати військову службу?

Після лікарні він працював помічником кухаря. Поранення  заважало  повернутися на поле бою.  Коли він працював на кухні, до нього підійшла жінка. Вона попросила щось поїсти. Дідусь боявся давати їжу незнайомці, коли всі можуть це побачити і сказав, що принесе їй додому. На жаль, я не можу згадати назву села, через те, що я був маленьким хлопчиком, коли почув цю історію. Він приніс жінці продукти. Дякуючи, жінка подарували йому дерев’яний ящик, який він  потім приніс додому. В ящику був одяг, який  він міг носити і великий хрест. Вона дала йому хрест з надією, що він захистить його до кінця війни. Саме це дідусь приніс додому після війни.

Де дідусь служив після військового госпіталю?

Ці реліквії залишилися в нашій сім’ї. Після одужання, він служив в аеропорту. Коли солдати були демобілізовані, він не повернувся одразу, через те, що був каменярем. Він будував будинки на півночі Україні, які були зруйновані військовими подіями. Додому він повернувся лише в наприкінці літа.  Поранення, яке він отримав, турбувало його дуже часто. На жаль, у нашому селі не має більше ветеранів. Наша родина вирішила  віддати всі речі,  які були пов’язані з періодом війни у музей. Це медалі, дерев’яний ящик і інші речі, які є цінними для нас. Вони нагадуватимуть багатьом з нас про Велику вітчизняну війну; про людей, які повернулися каліками; хто загинув на полі бою.

Інтерв’ю подано мовою оригіналу або за допомогою транслітерації зі збереженням національних, регіональних та індивідуальних особливостей мовлення.

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: