Родинні історії
Ганна Маршалок
Інтерв’ю записано: Mykhailo Marshalok село Старий Скалат, Тернопільська область, Україна 08.01.2021

Ганна Маршалок

Інтерв’ю з моєю бабусею Ганною Маршалок (дівоче прізвище Земба). Вона народилася 12 квітня 1948 року в селі Старий Скалат на Тернопільщині. Після смерті матері в 1959 році і батька в 1960 році потрапила до інтернату в Бережанах. Після закінчення інтернату повернулася до Старого Скалата, працювала в бухгалтерії на Підволочиському спиртзаводі, одночасно навчаючись заочно на технолога харчової промисловості у Львівському університеті харчових технологій. Після закінчення університету працювала технологом спочатку на спиртзаводі, а потім на фабриці побутової хімії в Скалаті. Одружилася з односельчанином із польської сім’ї — Станіславом Маршалок. Має доньку і сина. У селі Старий Скалат мешкає дотепер. В інтерв’ю — спогади Ганни, свідчення родичів і знайомих про історію родини, стосунки між українцями та поляками під час Другої світової війни та в повоєнний період.

Спогади про батька

 А за свого батька я знаю. Він спочатку 12 років торгував у магазині, а потім 9 років працював у сільраді. І його односельчани, які були в “бандерах”, переслідували, бо казали, що він комуніст, бо чого він у сільраді робить і не хоче з ними йти. Його переслідували. Ви не знаєте, що таке бамбетель? Мама його там ховала. Потім мама його в мішок величезний зав’язувала, на дереві він сидів, ховала його поночі. А потім його зловили. Взяли кинули в підвал. Скільки там його тримали… Сестра* моя приходила з матір’ю і казала: «Віддайте мені тата!». Вони її візьмуть, вона малесенька була, посадять в калюжу.

Потім вони хотіли його застрілити, і кожен по черзі: «Ти Канарський будеш, ти Коломієць, ти Різничок. Він мені нічого не зробив. Він мені нічого не зробив». Пішли в круг, поставили пляшку горілки, випили — його відпустили. І моя мама дістала білокрів’я**. Мама померла одного року, а він другого року помер.

А мав він іще брата, який жив у Баранівці. І такий підійшов до нього Шевчук і каже: «Павле, відмір чотири кроки!». Той відміряв, і той його застрілив. То сидів у Воркуті 25 років. Потім прийшов з тюрми і казав: «За мною всюди Павло ходить», — і повішався.

Стьопа*** мені сказав, що є фотографія того дядька Павла мого, то Ганя мені принесла його фотографію. Я ходила по тих старих людях. Одна жіночка казала, що він переховував євреїв, але то не правда. А той Люба, що був в тюрмі, теж він був у “бандерах”, казав, що невинних людей більше терпіло. «І твій дядько і твій тато через те, що він на той час дуже розумною людиною був.» Я пам’ятаю, ще як колгосп був, такий Генда був, то приносили в такій торбині з матерії документи, бухгалтерію, і мій тато рішав. І дуже він був сильний художник. Дуже гарно малював. І я його не пам’ятаю! І були фотографії, але Стьопів тато їх попалив. Я собі уявляю, що він був такий, як Стьопа. Казали, що худенький, дуже був високий.

*Старша сестра Марія.

**Білокрів’я – лейкоз.

***Стьопа – племінник, син старшої сестри Ганни, Марії.

Історія про свиню

А звідки “бандерівці” тут були?

А свої місцеві були. Були патріоти. Найстрашніші були Різничок і Коломієць. Моєї мами сестра мала свиню. То була війна, чоловік був на війні. Мала свиню, і хтось їй сказав, що мають до неї прийти, забрати ту свиню. Вона вночі, кого там найняла, зарізала ту свиню, і занесла до сусідів, сховала. Ті “бандеровці” прийшли. Вона особисто то мені і Стьопові розказала. Прийшли “бандеровці” по ту свиню, а тої свині немає! А вона була в хаті закрита. То вони так гепали, в двері товкли, що всі двері поламали, шукали, де свиня поділась. Вона дуже була розумна!

Поляки та українці

А поляки і українці… То було протистояння велике. Казали, що одні других вбивали. Чи то правда чи не правда? А чого неправда? Один йшов, посадили його не мур, повішали, Задорожного такого, і так знищили. Багатьох дуже нищили колись.

А тут кого було більше: поляків чи українців?

Поляків певно… Поляків тут було дуже багато. Тут в селі немає жодної сім’ї, яка б не була помішана. Польське і українське. Тут нема такого! Моїй мами мама була полька, мого тата мама була полька, Лещин* тато був поляк. Тут де живе Петро* була ціла польська родина, вони 58-го виїхали на Польщу.

*Леся і Петро – сусіди

Спогади про цукор і німецьких солдатів

Тут в клубі була майстерня, і в тата твого діда* жили вони [німецькі солдати під час окупації]. І він дуже пам’ятає з дитинства, він був маленький, і була така піч, і там був ліжник, і там був цукор. І німець кожного разу якийсь чергував. І був один дуже добрий, брав його на руки і його сестру, та що в Полупанівці, і давав їм цукор. То він пам’ятав.

*Йдеться про дитячі спогади чоловіка Ганни, Станіслава Маршалок.

Довідка

Старий Скалат знаходиться на сході Тернопільської області по сусідству із містом Скалат. У довоєнний період ця територія знаходилася під владою Польщі. У селі проживали поляки, українці та євреї. Під час нацистської окупації усіх євреїв було вивезено спочатку до ґетто в сусідньому Скалаті, де проживала велика єврейська громада, а потім — у концтабори. Після приходу радянської влади велика кількість поляків переселилася в Польщу. У селі досі діє польський римо-католицький костел блаженного Якуба Стрепи, побудований в 1911 році, та церква святих Косми і Дем’яна, датована 17 сторіччям.

Інтерв’ю подано мовою оригіналу або за допомогою транслітерації зі збереженням національних, регіональних та індивідуальних особливостей мовлення.

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: