Мій дідусь народився 1939 року в місті Дельменгорст. Невдовзі після цього його батька, державного службовця, перевели до міста Орлова (тоді Орлау), на сході теперішньої Чехії. У 1945 році сім’ї довелося втекти на захід. У цьому інтерв’ю мій дідусь розповідає про своє дитинство в місті Орлова та ділиться своїми спогадами про втечу назад до Дельменгорста.
Ґражина Очковіч народилася у грудні 1937 року в селі Жендовіце (Rzędowice) в малопольському воєводстві. Ґражина була третьою з п’яти дітей Казимири Ткачевської (дівоче прізвище Ґживновіч) і Стефана Ткачевського. Під час війни батько Ґражини був партизаном, тож багато дитячих спогадів співрозмовниці пов’язані з боротьбою з німецьким окупантом. Ґражина Очковіч дитинство і молодість провела у Жендовіцах, однак після народження дітей разом із чоловіком переселилася до Сілезії, де почала працювати в канцелярії у Сосновцю (Sosnowiec). Вона мешкає в Сосновцю дотепер.
Коли Марії було всього кілька тижнів, у світі вже спалахнула нелюдяна й жахлива Друга світова війна. Перші роки життя вона провела без батька, оскільки він критикував війну та ставлення націонал-соціалістів до євреїв, і без матері, оскільки внаслідок Другої світової війни вона захворіла на серцеву астму і замкнулася в собі. Під час одного з бомбардувань мало не загинув її старший брат.
Бернд Мюллер виріс у Північній Німеччині. Тут він ділиться своїми дитячими спогадами про війну та часи після неї; розповідає про роль націонал-соціалізму у своїй родині і про свого психічно хворого дідуся.
Галина Сергієнко народилася 1946 року в українському місті Маріуполь Донецької області. Про події в родині та місті під час Другої світової війни розповідає зі слів батьків та знайомих.
Історія моєї родини віддзеркалює життя в умовах тоталітарного режиму. Усе, що пережили мої прадідусь та прабабуся, показує відсутність поваги до людини, до моралі, до людських прав і свобод, втручання в особисте життя, переслідування. Саме тому за роки радянської влади мільйони людей стали жертвами свавілля тоталітарної держави. Багато хто так і не зміг возз’єднатися зі своїми родинами.
Зінаїда Ласкова народилася 21 серпня 1926 року в селі Гнилозубівка у багатодітній родині. Вона пережила Голодомор 1932-1933 рр. Прабабуся була свідком Другої світової війни. Її, 16-річну дівчину, вивезли до Німеччини. Там вона працювала спочатку на заводі, а потім у місцевій таверні, де населення любило випити пива. Після завершення війни моя прабабуся повернулася додому. Вона поверталася додому разом із полоненими концтаборів, які виглядали жахливо. Після війни вона вийшла заміж і народила трьох дітей. До кінця свого життя Зінаїда Ласкова для багатьох людей була дуже інтеліґентною, чесною і доброю.
Це інтерв’ю було записано для того щоб зберегти інформацію та щоб дізнатися, як моя сім’я жила під час Другої світової війни.